Нередко во многое я погружался
И часто при этом тонул,
И море событий, в которых купался,
Кишело от жадных акул.
И только впоследствии раны считая
От острых и сильных зубов,
Дошло до меня, чтобы жить не страдая,
Не нужно нырять глубоко.
Гораздо приятней освоить поверхность,
Скользя и касаясь легко,
И в сердце своем культивируя нежность,
Тебя не затянет на дно.
Не каждому встречному это по силам -
Нырять с головой в глубину,
Чем хуже приветливым быть или милым,
Жить, не искушая судьбу?
Теперь я учусь соразмерно и стройно
Скользить по несущим волнам
И ветер ловить парусами спокойно
А также летать к облакам.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.